2,3 Небеса поют о Боге, через годы и ненастье.
3,4 День и ночь сквозят потоки, но незримо и безгласно.
5 От конца земли до края, проникая всевременно,
5 Звезды шепчутся* о тайне, выдавая смысл вселенной.
6 Из небесного чертога солнце вечностью сверкает -
7 След Творца, Его дорога свет повсюду проливает.**
8 Слово Бога совершенно - в нем воспламенятся души,
8 Откровенье несомненно - освещает путь грядущим.
9 Повеленья справедливы - с ними радуется сердце,
9 Заповедь красноречива - очи праведным отверзла.
10 Страх Господен - первозданный и коленопреклоненный,
10 Воля Господа - желанна, справедлива и бездонна.
11 Всех сокровищ драгоценней и мирских даров желанней -
12 Мудрость Господа бесценна - это дар от Бога данный.
13 Научи избегнуть, Боже, неумышленных ошибок,
14 О, не дай мне стать похожим на сосуд, что пуст и зыбок.
14 И не дай мне оказаться в страшной власти заблуждений,
14 Без раскаянья остаться, не расплавив тень сомнений.
15 Пусть слова мои и мысли будут для Тебя угодны,
15 О, Творец небесных истин, Ты - твердыня и оплот мой.
*Что такое "шепот звезд" для древнего человека - обсудим позднее. Но ведь, даже у М.Лермонтова "звезда с звездою говорит".
** Отсюда понятно, что псалмопевец (Эхнатон) считал солнце одним из творений Божьих, но не самим Богом.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
